Флешмоб на тему: «Символи української духовності і культури»
Висвітлення дидактичних можливостей флешмобу в процесі вивчення загальногуманітарних дисциплін у закладах вищої освіти та педагогічного досвіду викладачів Кафедри філософії і педагогіки КНУКіМ з впровадження флешмобів в навчальний процес неодноразово висвітлювалося в науковій літературі завідувачем кафедри, доктором педагогічних наук, професором Катериною Кириленко (Кириленко К. М. Концептуальні засади викладання філософії як непрофільної дисципліни у вищому навчальному закладі. Гілея. 2016. № 105 (2). С. 285–290; Кириленко К. М. Впровадження флешмобу в навчальний процес підготовки спеціаліста галузі культури і мистецтва (на прикладі освітнього досвіду Київського національного університету культури і мистецтв). Питання культурології. 2020. № 36. С. 239-249. doi: https://doi.org/10.31866/2410-1311.36.2020.221071).
Флешмоби дозволяють активізувати лекційне заняття, зацікавити студента у вивченні теми, створити невимушену атмосферу діалогу в навчальній аудиторії. В умовах воєнного стану та дистанційної комунікації, як єдино можливої форми взаємодії викладача зі студентами, запит на таку форму роботи, як проведення навчальних флешмобів, зростає.
На лекції з теми «Особливості української філософії. Філософія української ідеї» відбувся флешмоб «Символи української духовності і культури». Студентам другого курсу Факультету готельно-ресторанного і туристичного бізнесу, Факультету івент-менеджменту і шоу-бізнесу та Факультету PR, журналістики і кібербезпеки було запропоновано продемонструвати річ чи предмет, що, на їх думку, є символом української культури та репрезентує одну з головних її рис, і розтлумачити свій символ.
Цьогоріч флешмоб був сповнений символами української державності, які стали в цей складний час для кожного українця символами і власного спротиву, і національної єдності. Прапори (синьо-жовті та червоно-чорні), стрічки з прапорами Європейського Союзу та України, тризуб, українська пісня, національний стрій, калина і, звичайно ж, борщ об’єднали наших флешмоберів навколо рефлексій над українською ідеєю як складником української філософської культури.
Обговорення запропонованих студентами символів стало поштовхом до висвітлення поняття «українська ідея», знайомства з підходами до його тлумачення, що були напрацьовані українськими мислителями, письменниками, суспільно-політичними діячами. На лекції було зазначено, що розробка української національної ідеї проходить три етапи: кирило-мефодіївський чи українофільський, громадівський чи франківський та романтичний чи період національного радикалізму. Кирило-мефодіївському періоду, який представляють Микола Костомаров, Тарас Шевченко та інші, притаманні етнографізм, романтизм, український месіанізм, слов’янофільство, демократичний і конституційний реформізм. Представники громадівського періоду (Михайло Драгоманов, Іван Франко) укомплектовують українську ідею, виокремлюють Україну як суб’єкта історичного процесу, прагнуть віднайти філософське обґрунтування українській ідеї, а не лише поетично її оспівують. Період національного радикалізму формує ірраціоналістичну політико-філософську доктрину (Дмитро Донцов) як підґрунтя української ідеї; обґрунтовує необхідність досягнення Україною політичної самостійності як мети; умовою національного самоусвідомлення бачить розуміння українцями себе як локально-замкненого культурного світу, не залежного у своїй поставі та розвитку від інших національних світів, що дає можливість жити в національно інакше визначених структурах буття.
Автор тексту – Кириленко К. М.
